[sc:adsence]

кириченкоНа початку 40-х років Очаківську футбольну команду чекала чергова «золота» епоха. Спортсмени Будинку Червоної Армії і Флоту стали фіналістами Кубку області та були нагороджені Грамотою обласного Комітету зі справ фізкультури і спорту. Проте череду успіхів перервала Велика Вітчизняна війна, й більшість вчорашніх футболістів стали захисниками Батьківщини. Вони змінили поле стадіону на бойове, а спортивне взуття – на військові чоботи. Один з таких захисників був корінний очаківець Сергій Данилович Кириченко, який пішов на фронт танкістом.
Його бойова машина горіла тричі. І тричі батькам Сергія приносили «похоронку» з останнім пайком, проте рідні ні в яку не погоджувався приймати їх. «Мій син живий», – твердив батько. Й дійсно, чи янгол-охоронець не покидав хлопця, чи материнські молитви стали оберегом для нього, та після війни Сергій повернувся до рідного дому. Й продовжив грати в улюблену гру – футбол.
Довгий час «дядя Серьожа», саме так його звали всі знайомі, незважаючи на солідний вік, працював бригадиром у райбудконторі. Помер Сергій Данилович у 1984 на 77 році життя. Та доля, тричі надіславши «похоронку», подарувала йому щасливу родину, дітей, онуків та довге життя.

Т. ЛУПУЛ