[sc:adsence]

ДО ЮВІЛЕЮ – РАЗОМ З ДРУЗЯМИ

Як на людину, 95 років IMG_9267вік поважний, а для видання, яке щодня перебуває у вирі нових подій – тим більше. Шлях від «Известий» до «Чорноморської зірки» був непростим, але цікавим. Таким робили його люди, члени редакційного колективу, які привносили на шпальти свої думки і бачення світу в певний момент життя. Читач «голосував» кількістю передплачених екземплярів. Вперше за всю свою історію газета стала рентабельною у рік свого 70-річчя – на той момент її тираж сягнув 7623 передплатника. Для порівняння – коли газета отримала назву «Чорноморська зірка», у 60х роках, вона мала тираж у 2,5 тисячі. Сьогодні – це трохи більше 1700.

Легендарним стало ім’я одного з редакторів – Антона Швеця, який загинув як патріот у роки Великої вітчизняної війни, і на честь якого була заснована іменна премія.

Знаним для широкого кола читачів є й доробок В.О. Ільїна, що також певний час редагував «Чорноморську зірку». Його царина – журналістські розслідування, гострі критичні матеріали.

Н.А. Матієнко, від якої перейняла естафету газетної справи автор, очолювала «Чорноморську зірку» найдовше з усіх редакторів. Їй завжди вдавалося витримати рівновагу між критикою, «перчинкою» – і дружніми, теплими, «людяними» публікаціями.

На світлинах, які традиційно робили на «круглі дати», видно, як змінювався склад колективу. П’ятнадцять років тому редакція та друкарня разом становили досить багаточисельний колектив. Роки й роки життя віддали друкарській роботі, читай – газетній справі – подружжя Іванських, О.В. Трубіцина, І.М. Балюк, П.Т. Сладковська… Їх так багато, всіх, хто вкладав душу у друковані рядки нашої біографії.

Сьогодні у редакції «Чорноморської зірки» нас працює п’ятеро. За ці п’ятнадцять років змінилося дуже багато. Поступово зменшувався колектив. Коли наприкінці 90х через фінансові негаразди та великий борг друкарня відмовилася надавати послуги газеті, редактору Н.А. Матієнко довелося приймати непросте рішення та зробити відповідальний крок – перейти до іншої друкарні та на комп’ютерну верстку. Того вимагав час і обставини, і редакція про це не пошкодувала.

Щоправда, найперший – новорічний – номер «Чорноморської зірки» у новій іпостасі дався нелегко. Комп’ютер взяли в оренду. Навчалися «спілкуватися» з ним, звикали до зовсім нової організації роботи, хвилювалися разом з редактором зав. агровідділом Л.М. Колпакова, фотокор В.М. Шибанов, найпершим оператором комп’ютерного набору став С.О. Колпаков. Щотижня на редакційній машині відправлялася до Миколаєва оглядач Д.І. Красотіна, якій доводилося слідкувати за останніми стадіями процесу виготовлення газети, і треба сказати, робила це Діна Іванівна неперевершено.

Тепер замість неповороткого металу гранок та шрифтів з’явилася напівпрозора синтетична плівка. На професійному принтері, на цій плівці роздруковують зверстану в електронному вигляді сторінку, а далі закріплюють на барабан сучасної друкарської машини, і – тираж у півтори-дві тисячі просто «випорхує» у світ. А як же запах друкарської фарби, про який так звично завжди пишуть, змальовуючи «процес»? Заспокою вас – він теж присутній. Хоч і не такий сильний, як колись.

Незрозумілі спочатку «вибрики» комп’ютерної техніки, поступовий перехід на кольорову фотоплівку (чорно-біла раптом стала дефіцитом), непотрібність за наявності фотостудій редакційної фотолабораторії та перший фотоапарат –«цифровик»… Після виходу зі складу співзасновників міської ради була боротьба за рідне приміщення, яка все-таки завершилася невдачею. Нині газета мешкає у будівлі бібліотеки, в двох невеличких кабінетах. У той скрутний момент нас дуже підтримали голова РДА О.Ф. Росинець та керівник апарату С.П. Шевченко, депутати районної ради С.В. Гурський та В.М. Салій. І тоді, і по сьогодні дієву підтримку завжди готовий надати газеті Чорноморський сільський голова А.А. Дмитренко.

Наші постійні друзі та відвідувачі зауважують: у нас затишно.

А їх, друзів та постійних дописувачів, у «Чорноморської зірки» чимало: поет Ю.В. Зіньковський (вже багато років), дописувач та вмілий порадник С.Ф. Корчак, співоче подружжя Сєдових з «Козаченьок», бібліотекар та небайдужа людина І. Макарчук з Благодатного,  закохана у історію рідного краю учителька та автор цікавих публікацій Твердовська з Кінбурну, віртуоз слова та пошуку маловідомих історичних фактів В.В. Шпильовий, фанат історії рідного міста С.В. Кузнець, активні читачі родина Лелек (Калінських та Жосан).

Спасибі й вам, дорогі читачі, передплатники, усі, хто протягом довгих років залишається з нами, незважаючи на будь-які зміни. Приходьте, пишіть, телефонуйте, – завдяки вам газета живе, наповнюється новим змістом. І, сподіваємося, крокує до нової, вже круглої дати – 100річчя.

І. БАРАНОВА

Редактор.