[sc:adsence]

15 серпня 2014 р., №№ 65 – 66

В одному з мальовничих куточків Очакова стоїть на постаменті катер ТК-38, пам’ятник матросам і офіцерам 2-ї Новоросійської БТК. Бойовий торпедний катер, що пройшов багато миль у грізні роки війни, сьогодні на відпочинку. А тоді він наближав довгоочікувану перемогу.

Історія 2-ї Новоросійської Червонопрапорної бригади торпедних катерів – одного з найбільших бойових з’єднань Чорноморського флоту у період Великої Вітчизняної війни – тісно пов’язана з Очаковом.

У 30-ті роки північно-західному району Чорного моря надавалося важливе значення. Тому в цей час було прийнято рішення, окрім берегової артилерії Очаківського укріпленого сектора, розгорнути у цьому районі легкі надводні сили. 11 листопада 1934 р. в Очаків з Севастополя крейсери “Профінтерн” і “Красний Кавказ” привели 11 торпедних катерів типу Г-5. Ці катери стали ядром створеного окремого дивізіону торпедних катерів, що базувався в Очакові.

Район їхніх бойових дій був досить великий: від гирла Дунаю до берегів Криму, включаючи Одесу, Очаків, Тендру, Скадовськ, Ак-мечеть (нині Черноморськ).

У 1940 р. в складній міжнародній обстановці директивою наркома ВМФ М.Г.Кузнецова окремий дивізіон був переформований у 2-у бригаду торпедних катерів.

Командиром бригади став капітан 2-го рангу О.О. Мельников, комісаром – бригадний комісар М.О. Ніколаєв, начальником штабу -капітан 3-го рангу Б.Я. Гуревич. Командирами дивізіонів були призначені капітан – лейтенанти  А.П. Тууль та О.О. Мельников.

Уже наприкінці 1940 р. бригада завоювала 1-е місце на Чорноморському флоті за результатами бойової та політичної підготовки.

З перших днів війни торпедисти-катерники активно включилися у боротьбу з ворогом, який мав завдяки несподіваності нападу ряд  важливих стратегічних переваг. Головні зусилля бригади були спрямовані на розв’язання таких серйозних завдань: сприяння сухопутним військам, активний пошук кораблів противника, несення дозорів і проведення великої кількості транспортів та інших суден на морському шляху між Одесою і Севастополем.

Для розв’язання поставлених завдань частина катерів 2-го дивізіону на чолі зі своїм командиром О.О.Мельниковим перебазувалася в Одесу. Загін катерів з 1-го дивізіону, який очолював А.П. Тууль, був направлений на Дунай. Торпедисти  налагодили протичовнову оборону, визначили місця скидання мін літаками противника, очищали фарватери від донних електромагнітних мін, висаджували десанти, несли дозор, вели розвідку.

23 червня 1941 р. було тимчасово закрито фарватер Дніпровсько-Бузького лиману, замінований літаками фашистів. Слід було терміново очистити водну артерію від незнайомих мін. За цю справу взявся водолаз 2-ї БТК комсомолець Максим Хорець. Він одержав завдання знайти одну з мін і підняти для з’ясування її влаштування. Водолаз, ризикуючи життям, успішно впорався з дорученою справою. Міни, що він діставав, перебуваючи під водою по 8 годин на добу, буксували у відкрите море і там знешкоджували. За поданням  командування Одеської військово – морської бази М.М. Хорець одним з перших серед червонофлотців 2-ї бригади був нагороджений орденом Червоного Прапора.

У боях за Очаків одним з перших із особового складу бригади загинув начальник штабу 1-го дивізіону Л.Ф.Шамборський. Поховали капітан-лейтенанта на високому березі поблизу Очакова. На місці поховання біліє обеліск, який здалека видно при підході до Очакова з моря. Сталося це у серпні 1941-го на траверсі с. Парутине, коли катери були несподівано атаковані ворожими пікерувальниками.

Згадуючи про нього, його рідні і бойові товариші в один голос говорять: був він грамотним і висококультурним  морським офіцером, гідним представником Військово-Морського Флоту і Ленінградського військово-морського училища ім. Фрунзе, яке він закінчив. Відмінний організатор і вихователь підлеглих, Л.Ф. Шамборський поважав дисципліну, та був доброзичливою людиною. Енергійний і чесний, він любив свою службу і море. Природа нагородила його талантами. Знав Шамборський польську, німецьку, французьку і англійську мови, добре розбирався у новинках морської техніки. Все це не могло не викликати симпатій до нього з боку підлеглих. Коли розпочалась війна, Шамборський був начальником штабу одного з дивізіонів, що входили до БТК. У перші ж дні війни цей дивізіон розпочав військові дії в районі Очакова. В серпні група торпедних катерів вийшла в Дніпро-Бузький лиман для виконання бойового завдання. Катери направлялись у район Миколаєва. На одному з них був і Шамборський .

Раптово катери були атаковані німецькими літаками, які скидали на них бомби, розстрілювали з крупнокаліберних кулеметів. У цей важкий момент Шамборський не розгубився, проявив витримку і мужність. Він кинувся до кулемета і зустрів гітлерівські літаки щільним вогнем, ретельно обирав цілі, бив короткими чергами, зберігаючи патрони, і в той же час вміло керував боєм. Поряд рвалися снаряди, зловісно свистіли осколки, але завдяки вмілому керівництву, відвазі і мужності моряків катер боровся. Ось уже і бій близиться до кінця. Раптом – пряме влучення снаряда, і капітан-лейтенант Шамборський падає убитим. Він став першою жертвою війни в бригаді торпедних катерів.

Катерники 2-ї бригади активно обороняли Одесу і Очаків, брали участь у Григорівській десантній операції. Вони мужньо захищали Тендру і Севастополь, узбережжя Кавказу, були в перших рядах учасників Керченсько-Феодосійської операції. Торпедні катери забезпечили прохід до Новоросійського порту і першими увірвалися туди під час штурму міста. Кожне бойове завдання моряки виконували точно, чим могли, наближали жадану перемогу.

Після визволення Криму, 2-а, уже Новоросійська БТК, повернулася до Очакова, де залишилася до кінця війни. Звідси катери виходили на виконання бойових завдань. 4114 бойових виходів, десятки знищених ворожих кораблів і транспортів, вогневих точок ворога, сотні врятованих людей в активі новоросійців. Країна високо оцінила мужність моряків цього з’єднання. Бригада була нагороджена орденом Червоного прапора.  П’ять офіцерів – капітан-лейтенант Б.М.Першин; старший лейтенант  В.С. Пилипенко; лейтенант І.П Шенгур; старший лейтенант А.П. Подимахін; капітан-лейтенант О.Ф. Африканов отримали звання Героя Радянського Союзу. Сотні катерників відзначені високими урядовими нагородами.

М.В. БОНДАРЕНКО,

молодший науковий співробітник Очаківського військово-історичного музею ім. О. В. Суворова